Маніакально-депресивний психоз

Болезни о которых не принято говорить в быту...>

Маніакально-депресивний психоз

Маніакально-депресивний психоз

Маніакально-депресивний психоз (маніакально-депресивний синдром, біполярний афективний розлад, циклофрения) являє собою психічне захворювання, що виражається у вигляді прояви афективних станів — маніакальних і депресивних фаз (нападів). Симптоми обох різновидів фаз можуть протікати як одночасно, так і чергуючи один одного. Як правило, маніакальні і депресивні стани розділені интермиссиями. Захворювання не приводить до утворення психічного дефекту, всі основні якості особистості зберігаються, в періоди интермиссиями поведінку хворого може бути абсолютно адекватним.

Історичні відомості про захворювання

Прояви маніакально-депресивного психозу були відомі ще лікарям стародавнього світу. Однак з причини того, що фази цього психічного розладу кардинально відрізняються один від одного, в медичних колах протягом багатьох століть вважалося, що вони є проявами двох різних захворювань.

Як окреме захворювання маніакально-депресивний психоз був описаний тільки в 1854 році. Але, тим не менш, офіційно виділили його як самостійну нозологічну одиницю тільки в 1896 році. Тоді ж виник і сам термін «маніакально-депресивний психоз».

У 1993 році вступила в дію Міжнародна класифікація хвороб Десятого перегляду, згідно з якою більш коректним для даного виду психічного захворювання вважається назву «Біполярний афективний розлад».

Причини маніакально-депресивного психозу

Причинами маніакально-депресивного психозу є спадковість і конституційний склад людини. Це означає, що захворювання передається з покоління в покоління, але лише за умови, що людина наділена певними, придатними для розвитку даного психічного розладу анатомічними і фізіологічними особливостями. Найчастіше захворювання схильні люди меланхолійного, статотіміческого, циклоїдного і псіхастеніческого складу. До категорії ризику належать також особи консервативного типу, що відрізняються емоційною недостатністю, емоційно нестійкі люди, зайво афективно реагують на зовнішні подразники.

Ще однією причиною маніакально-депресивного психозу може стати зовнішній (психогенний або соматогенний) фактор.

Статистичні дані вказують на те, що серед жінок відсоток страждаючих МДП набагато вище, ніж серед чоловіків.

На думку фахівців, імовірність захворіти «класичним» біполярним розладом протягом життя становить 2%.

Згідно з дослідженнями, майже у половини хворих дане маніакально-депресивний психоз діагностується у віці від 25 до 44 років. При цьому в біполярної формі воно найчастіше виникає в більш молодому віці (до 25 років), а в уніполярної — у людей, старших 30-ти років.

Симптоми маніакально-депресивного психозу

МДП виражається у вигляді маніакальних або депресивних станів, кожне з яких характеризується рядом певних ознак і симптомів. Тривалість кожної фази може становити від трьох місяців до півтора років. По її закінченні у хворого повністю відновлюється психічне здоров’я, і він повертається до колишнього способу життя. При цьому розпаду особистості не відбувається.

Найчастіше переважної є депресивна фаза. Як правило, вона триває довше і розвивається частіше, ніж маніакальна. Дана фаза відзначається добовими коливаннями: так, до вечора стан хворого поліпшується в порівнянні з ранковими годинами. Симптомами маніакально-депресивного психозу в депресивній фазі є:

Болезни о которых не принято говорить в быту...>

    гіпотімія (пригніченість настрою); уповільнення розумових процесів; рухова загальмованість (аж до депресивного ступору); аменорея у жінок (відсутність менструацій); втрата апетиту; значне зниження ваги; тривожність (з віком рівень тривожності у пацієнта зростає); відчуття тяжкості або болю в ділянці грудей; суїцидальні замашки (як правило, виникають не на піку захворювання, найчастіше самогубства відбуваються при виході пацієнта з депресії, коли його загальмованість зменшується на тлі збереження пригніченого настрою); посилення серцебиття; розширення зіниць; спазми мускулатури ШКТ (як наслідок — спастичний запор).

Маніакальна фаза маніакально-депресивного психозу є прямою протилежністю депресивною. Вона протікає не так явно, а основними її факторами є:

    маніакальний афект (інша назва — гіпертимія, виражається в підвищенні настрою); мовленнєвий і рухове збудження; прискорене протікання психічних процесів (розумовий порушення).

Хворий, у якого спостерігається маніакальний напад, перебуває у піднесеному, збудженому настрої, фонтанує фантастичними і навіть маячними ідеями, він сповнений оптимізмом і сильно переоцінює свою особистість. При прогресуванні даної фази ідеї стають все більш плутаними і нескладними, розвивається рухове шаленство, думка хворого випереджає мова. Через те, що пацієнт багато говорить, голос його стає хрипкуватим. Виникають розлади сну (хворий може спати не більше 2-3 годин на добу), що, однак, не заважає йому перебувати в стані фізичної збудженості.

При змішаних формах маніакально-депресивного психозу симптоми однієї фази заміщуються симптомами інший. Так, наприклад, депресивна фаза МДП може протікати без вираженої рухової і психічної загальмованості, а властиве маніакальній фазі збудження, навпаки, може супроводжуватися нею.

Лікування маніакально-депресивного психозу

Лікування маніакально-депресивного психозу являє собою складну задачу. Це пов’язано з тим, що в сучасній психіатрії немає чіткого розуміння меж даного типу розладу, а неправильно проведене лікування здатне привести до інверсії фази.

Для лікування маніакально-депресивного психозу в депресивній фазі, як правило, використовують препарати-антидепресанти, які призначаються виходячи з особливостей депресії в кожному конкретному випадку (амітриптилін, мелипрамин, піразидол, інказан і т. п.). Лікування антидепресантами доповнюють стабілізаторами настрою (нормотіміков або атиповими антипсихотиками), оскільки існує небезпека суїцидальної спроби.

Основними препаратами, які призначають пацієнтові, котрий перебуває в маніакальній фазі МДП, є нормотімікі. Для купірування збудженого стану підходять препарати аміназин, тизерцин, галоперидол, які вводяться хворому внутрішньом’язово.

Для попередження виникнення в подальшому афективних нападів призначається превентивна терапія, що включає лікування солями літію і финлепсин. Курс такої терапії становить кілька років.

В цілому, прогнози для пацієнтів з маніакально-депресивним психозом є позитивними. При належному лікуванні та за наявності контролю з боку родичів людина цілком здатна вести нормальний спосіб життя, створювати сім’ю і працювати.

Болезни о которых не принято говорить в быту...>

Метки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , . Закладка Постоянная ссылка.

Комментарии запрещены.